Джерело: MIND
Резонанс. Ось те слово, яке першим спадає на думку, коли відкриваєш стрічку новин за останні декілька днів.
Конституційний Суд України (КСУ) зумів відсунути на другий план скандал із Артемом Ситником, змусив трохи забути про COVID. Цей тиждень українці намагаються зануритись в тонкощі конституційного права та повноважень КСУ, які тут і зараз змінили життя України.
Про доленосне рішення КСУ, прийняте 27 жовтня, стало відомо далеко за межами країни. Європейські партнери уже висловили своє занепокоєння та вимагають пояснень чи хоча б подальшого плану дій від влади. Невже Україна, яка й так не надто успішна в питаннях боротьби із корупцією, вирішила взагалі відмовитись від такої боротьби?
Про що йде мова?
27.10.2020 КСУ ухвалив рішення, яким визнав неконституційними (скасував) низку повноважень НАЗК та ст. 366-1 Кримінального кодексу України, яка встановлювала кримінальну відповідальність за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або умисне неподання ним декларації.
Суд визнав неконституційними повноваження НАЗК з контролю і перевірки декларацій, цілодобовий доступ до реєстру декларацій і моніторинг способу життя.
А так як було скасовано основу контрольних функцій, то КСУ прийшов до висновку про необхідність визнання неконституційними цілої низки інших повноважень НАЗК: від права на проведення перевірки за власною ініціативою (та за прямим зверненням особи!) до права складати протоколи щодо притягнення осіб до відповідальності за корупційні правопорушення.
Визнано неконституційними і повноваження НАЗК щодо перевірки інформації в деклараціях та своєчасність їх подання суб’єктами декларування.
Фактично, з 27.10.2020 НАЗК – це орган, який здійснює аналіз стану запобігання корупції в Україні, збирає статистику та розробляє антикорупційну стратегію в країні.
Що стало підставою для прийняття такого рішення:
Мотивуючи визнання неконституційними цілої низки норм, які були частиною загальнодержавної антикорупційної стратегії, КСУ посилається виключно на порушення балансу в системі стримувань та противаг гілок влади.
Згідно з позицією Суду НАЗК, яка є частиною органів в системі виконавчої влади, своїми повноваженнями щодо перевірки декларацій суддів може тиснути на останніх, чим порушує закріплений Конституцією України принцип незалежності судової влади.
Суд приходить до висновку, що декларації суддів мав би перевіряти спеціально створений орган в системі судової гілки влади, а не виконавчої.
Загально, посилаючись саме на даний факт, скасовано всі активні повноваження НАЗК.
За красивими лозунгами і прикриттям принципом верховенства права, КСУ одним рішенням нівелювало довгий шлях України до впровадження антикорупційної програми.
У Рішенні КСУ прямо вказує, що «антикорупційна реформа – беззаперечна вимога суспільства», однак вимоги суспільства для Суду йдуть останніми в списку пріоритетів.
Руйнування антикорупційної політики
Конституційна криза в країні розпочалась задовго до 27.10.2020. Майже два роки тому було визнано неконституційною статтю Кримінального кодексу України, яка закріплювала відповідальність за незаконне збагачення. Далі – скандал із Артемом Ситником, чиє призначення на посаду голови НАБУ визнано таким, що не відповідає положенням Конституції України.
Це рішення було ухвалено 28.08.2020, а уже 16.09.2020 КСУ приймає нове рішення, яким, фактично, визнає створення НАБУ таким, що не відповідає Конституції.
Однак, що показово, вказані вище рішення були дійсно мотивованими. Суд хоча б намагався описати, чому так чи інакше прийшов до такого висновку. У рішенні щодо НАБУ взагалі, розуміючи, який колапс правоохоронної системи може викликати наданий висновок, КСУ прописав, що визнані неконституційними положення втрачають чинність через три місяці після ухвалення відповідного рішення.
У той же час було надано Верховній Раді вказівки привести законодавство у відповідність Конституції України.
Рішення від 27 жовтня взагалі суперечить будь-яким правилам логіки. Дійсно, якщо КСУ приходить до висновку, що НАЗК, як частина виконавчої влади, не має права перевіряти декларації суддів, виникає пряме запитання:
- Чому положення закону не були скасовані частково (тобто, в частині, що стосується суддів);
- Чому рішення набирає чинності тут і зараз, а не через місяць-три, як це було в справі про НАБУ.
Якби КСУ пішов таким шляхом, то законодавець мав би час привести антикорупційне законодавство у відповідність вимогам рішення.
У той же час, не зовсім зрозуміло, як перевірка декларації може впливати на суддю з точки зору здійснення правосуддя. Незалежність судді – це не абсолютне право, це – необхідність, дарована народом, для безпеки судді від втручання, його захист від посягань.
То чому така незалежність має свавільно використовуватись для уникнення відповідальності за недостовірне декларування або взагалі відмову від декларування?
Рішення КСУ на це запитання відповіді не надає.
Що робити далі?
Президент В. Зеленський уже вніс до Верховної Ради невідкладний законопроект «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства». Даний проект закону встановлює нікчемність Рішення КСУ від 27.10.2020 та припиняє повноваження суддів Конституційного Суду України.
Тут варто звернути увагу на преамбулу законопроекту: «беручи до уваги зухвале та безпрецедентне порушення Конституційним Судом України основних засад своєї діяльності під час розгляду справи № 1-24/2020(393/20) та спробу повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні…».
Досить дивним є закріплення в законі факту вчинення суддями КСУ злочину, а саме замах на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України). Презумпцію невинуватості в Україні поки не відмінено, а обвинувальний вирок суду щодо кожного із суддів КСУ точно відсутній.
Рішення Президента – далеко не ідеальний варіант виходу із конституційної кризи в країни. Очевидно, що він діяв швидко, далеко не всі наслідки такого рішення прийняті до уваги. У випадку прийняття цього закону буде погашено полум’я тут і зараз. Однак, проблему він точно не вирішить.
Закон України «Про Конституційний Суд України» містить вичерпний перелік підстав для припинення суддею КСУ повноважень та його звільнення з посади. І законопроект, запропонований Президентом, не підпадає під жодні із таких підстав. А далі варто чекати на чергове оскарження, визнання неконституційним, звернення до Європейського суду з прав людини та поновлення на посаді.
