Джерело: The Point
З 5 квітня 2021 року громадський транспорт міста Києва перейшов у режим спеціальних перевезень. Відбулося це на підставі протоколу №29 постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 01 квітня 2021 року.
Схожі рішення були прийняті іншими міськими та обласними органами самоуправління тих регіонів, де епідеміологічна ситуація наближається до критичної. З визначених в таких рішеннях датах користуватися громадським транспортом можливо лише за наявності спеціальної перепустки.
Порядок отримання перепусток визначається на місцевому рівні, де прийнято рішення про переведення роботи громадського транспорту у режим спеціальних перевезень. Наприклад, у м. Київ такий порядок видачі спецперепусток затверджений Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Як співробітнику отримати перепустку на проїзд в громадському транспорті під час локдауну?
Окремі співробітники або окремі особи не можуть отримати перепустки за власною ініціативою або за власним зверненням. Перепустки видаються лише за списками, наданими керівниками підприємств.
Хто може отримати перепустку?
Першочергово спецперепустками забезпечуються підприємства критичної інфраструктури населених пунктів. До таких відносяться органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства та організації житлово-комунальної інфраструктури, медичної сфери, сфери соціального забезпечення, а також підприємства інших важливих для забезпечення життєдіяльності населених пунктів сфер. Підприємства та організації приватної форми власності також можуть отримати перепустки для своїх працівників у разі, якщо вони також задіяні у сфері забезпечення життєдіяльності міста або керівник зможе довести необхідність видачі перепусток для своїх працівників.
Який порядок отримання перепустки?
Для отримання перепусток для працівників підприємства у м. Київ, наприклад, керівник надсилає лист, в якому обов’язково повинно бути вказано:
- назва підприємства;
- обґрунтування необхідності отримання спецперепусток;
- обґрунтування кількості спецперепусток із вказанням штатної чисельності працівників підприємства;
- реквізити підприємства із вказанням розташування підприємства – адреси та району;
- контактна особа для отримання спецперепусток із вказанням номеру телефону.
Після того, як уповноваженими особами Департаменту розглянуто лист, контактна особа повідомляється про місце та час отримання таких перепусток.
В деяких регіонах вимагають поіменного переліку осіб, для яких замовляються перепустки або можуть запроваджуватися додаткові вимоги.
Чи повинна компанія організовувати для працівників розвіз до та з роботи, компенсувати витрати на паливо (працівникам на власних авто) під час локдауну?
Постає питання, як за відсутності перепустки чи власного автотранспорту дістатися на роботу? Національне законодавство та акти місцевих органів влади не містять положень, що зобов’язують працедавців забезпечувати підвезення до та з місця роботи працівників. Однак рекомендації, що час від часу оприлюднюються місцевими органами, можуть містити заклики щодо організації безпечного перевезення працівників, яких неможливо перевести на дистанційну роботу. Ці заклики досі залишаються такими, що мають рекомендаційний характер та не є обов’язковими до виконання.
Керівництво підприємства може організувати перевезення працівників до та з місця роботи за власним рішенням. Зробити це дозволяє Постанова Кабінету міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
На території регіонів, на яких установлений «червоний» рівень епідемічної небезпеки, навіть за умови прийняття регіональною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій рішення про заборону здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів, можна здійснювати перевезення службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ у межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, про які поінформовано не менше ніж за два дні органи Національної поліції.
Тож можливість для організації підвезення своїх працівників у підприємств є, і все залежить від рішень керівництва. Теж саме стосується й компенсації витрат на паливо тим працівникам, які використовують власний транспорт – обов’язку такого у працедавця немає, тому все залишається на його розсуд.
Чи повинен роботодавець забезпечувати працівників ЗІЗ в період карантину?
Щодо обов’язку працедавця на період карантину забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту (надалі – ЗІЗ), то тут все залежить від регіону, в якому знаходиться працедавець, прийнятих у такому регіоні локальних нормативних актів, а також сфери, в якій працює підприємство.
На загальнодержавному рівні обов’язок працедавця по забезпеченню ЗІЗ відповідно до ст. 163 Кодексу законів про працю України поширюється тільки на осіб, зайнятих на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах.
Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів при здійсненні дозволених видів діяльності, які передбачають приймання відвідувачів в офісних приміщеннях на період карантину, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09 травня 2020 року не містять положень щодо забезпечення працедавцем працівників ЗІЗ. Суб’єкт господарської діяльності повинен забезпечити тільки постійну наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників.
При цьому останні Рекомендації Головного державного санітарного лікаря України, які стосуються закладів громадського харчування, вже містять положення про обов’язок по забезпеченню персоналу засобами індивідуального захисту. Також при прийнятті рішення щодо забезпечення працівників ЗІЗ необхідно брати до уваги положення рішень органів місцевого самоврядування, які можуть містити інші вимоги, в залежності від рівня епідеміологічної небезпеки в регіоні.
